Розподіл страхових організацій і компаній України за статусом і організаційними формами функціонування

(станом на 01.02.1998 р.)

№ п/п	Види і типи страхових організацій	Кількість	% до загальної кількості
	Національна акціонерна страхова компанія — НАСК «Оранта»	1	0,4
	Державна акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземцям — ДАСК	1	0,4
	Республіканська страхова компанія «Крим-Оранта» — РСК «Крим-Оранта»	1	0,4
	Комерційне закрите акціонерне страхове товариство «Роксана» — КЗ АСТ «Роксана»	1	0,4
	Закриті страхові акціонерні товариства — страхові компанії — ЗАТ СК, АТЗТ СК, ЗАТ АСК, СЗАТ СК, АСК АТЗТ, ЗАСТ, АТЗТ, СП ЗАТ, АСТ ЗТ, САС ЗТ, ЗАТ, ССК ЗАТ, ЗАТ ПСК, АТЗТ ПСК	138	59,2
	Відкриті акціонерні товариства — страхові компанії: ВАТ СК, ВАТ, АСТВТ, ВАСТ, АТВТ АСК	23	9,9
	Акціонерні і спеціалізовані страхові компанії — АСК, САСК, СК	8	3,4
	Страхові акціонерні товариства — страхові компанії САТ, СТ, АСТ, АТ АСК, АТ СК	41	17,6
	Страхові товариства і компанії з додатковою відповідальністю — ТзДВ, СТзДВ	13	5,6
	Страхові командитні товариства — СКТ	2	0,8
	Страхові акціонерні фірми — САФ	2	0,8
	Фінансово-страхові компанії — ФСК	2	0,8
	Всього	233	100

Найбільша кількість страхових організацій створена в м.Києві (82), Одеській області (22), Донецькій (17), Харківській (17), Дніпропетровській (15), Автономній Республіці Крим (17). В чотирьох областях є по одній компанії, по дві — в п’яти, по три — в двох, по чотири — в трьох, по п’ять — в трьох і по вісім — в двох областях і лише в одній Херсонській області немає самостійних страхових компаній.

Крім цього, до суб’єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об’єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України — Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв’язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

Необхідно звернути увагу на те, що поки що мало перестрахувальних компаній, а підготовкою кадрів для страхування практично займаються два вузи (Київський державний економічний університет і Тернопільська академія народного господарства); є один «Центр підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності» Ліги страхових організацій країни. Найменш розвиненим є організаційний блок з преси і реклами страхових послуг і особливо реклами на радіо і телебаченні. В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. При цьому в умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і в зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги до населення, як основного партнера страховиків.